Вадим Вейді (Тернропіль-Киїів), — учасник проєкту «МІТЄЦ. Реабілітаційний простір», — про психіатрію та мистецтво. За підтримки «Українського культурного фонду» 2021 рік.
Чим для вас є психотерапія?
Кожна людина в собі має якісь «Фобії». Наприклад, я щось в житті не роблю, бо злякався чогось в дитинстві, десь щось зі мною сталося, і я в подальшому чогось боюся, живу якось не так, тому що мав якусь психологічну травму. І в житті і я “петляю”, обходжу цю ситуацію. Психотерапія — це психіатр, який має мені нагадати про цю травму і роз’яснити, що так робити в принципі не треба, а треба вирішувати цю проблему, а не ховатися від неї.
Наскільки важлива роль в житті людини? Чи мусить він бути присутнім як домашній лікар?
В принципі — так. В Україні це тільки зароджується, а в більш просунутих країнах, в Америці, Європі, люди зацінили роботу з психотерапевтами, з якими можна обговорити свої фобії. У нас в Україні ще не розгалужена професія психотерапевтів, але можна побачити, що люди починають цікавитися нею, вони хочуть піти до психотерапевта, виговоритись, вирішити свою проблему, зняти агресію, соромливість чи позбавитися страхів. Психотерапевти потрібні. Для дітей в школі — обов’язково, бабусям, дідусям, військовим… Потрібні соціально незахищеним сферам населення, чи тим, хто пережив аварію, хто був на війні…
На ваш погляд сповідь у священника і розмова з психотерапевтом має різницю?
Взагалі, напевно священник закладався як психотерапевт, який тебе послухає, зрозуміє, дасть тобі пораду, відправить помолитися Богу, подумати над порадою. Я, на жаль, не зустрічав священника, який дійсно відповівдав би цьому
Мистецтво має психотерапевтичний вплив на тебе?
Так, звичайно. Не хочеться, щоб проєкт закінчився. Я взагалі компанійська людина, і мені подобається разом щось витворяти.
Збираємося, щось ліпимо, колективно щось витворяємо. У мене в цьому році поламалася машина, і я не зміг реалізувати власні мистецькі ідеї, зате з’явилася Ната Катериненко, яка влаштувала нам інший вид мистецтва, і ми прикольно проводили час, щось зробили, і це було чудово! Ленд-арт взагалі космічний був, тому що це ще й був колективний відпочинок в Карпатах.
А що б ви хотіли змінити в житті?
Зробити фестиваль ветеранів АТО, третю серію документального фільму, самореалізовуватися, робити різні проєкти, щоб моя робота була корисна для суспільства, а для себе побудувати дачу.
Щоб ви побажали мешканцям України?
Бути дружнішими, тому що всі звикли, що за них всі щось зроблять. Ми звикли всіх лаяти, вважаємо, що всі навколо погані, а якщо спитати, що ти особисто зробив для країни, то більшість відповість — нічого. Не слід думати, що країна тобі принесе все на золотому блюдечку. Для того, щоб наша країна стала успішна і сильна, нам всім треба вкластися, щоб не дурити країну, законодавство, не брати зарплату в конвертах. Треба дружно працювати над тим, щоб країна стала сильнішою, а не дурити її. Тоді все в нас вийде і все буде добре.
Опис проєкту:
АРТ-ТЕРАПІЯ ВЕТЕРАНІВ АТО / ООС ТА КОЛИШНІХ В’ЯЗНІВ «ДНР / ЛНР»
«МІТЄЦ. РЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ ПРОСТІР” — інноваційна програма мистецько-психотерапевтичної реабілітації ветеранів АТО / ООС та колишніх в’язнів «ДНР / ЛНР». Над втіленням його у життя працюють команди двох громадських організацій — «МІТЄЦ» та «Львівський психоаналітичний інститут ментального здоров’я».
Впродовж 9 місяців учасники програми беруть участь у 8 майстер-класах із різних видів мистецтва: графіки, живопису, фотографії, кераміки, колажу, ленд-арту, саунд-арту та перформативного танцю. Майстер-класи проводять провідні українські митці: Олексій Аполлонов, Валерій Мілосердов, Сергій Якунін, Олександр Міловзоров, Катерина Свіргуненко, Альона Мамай, Богдан Мороз та ін. Фінальним акордом проєкту стане створення арт-буку та розробка методики психотерапевтами.
Під час майстер-класів з учасниками програми працюють фахові психотерапевти, психоаналітики. А професійні художники — Сергій Захаров (колишній в’язень «ДНР») та Дмитро Коломойцев (ветеран АТО) ведуть художні щоденники та фіксують арт-терапевтичний процес.
